«Абсолютно не згодна, що тут одні сєпари»: сотрудница Института нацпамяти о настроениях на Николаевщине
Сотрудница Украинского Института Национальной памяти и соавторка книги «Люди «серой зоны» Елена Халимон не видит оправдания суждению о том, что на юге Украины распространены пророссийские взгляды.
Об этом она рассказала в комментарии NikLife
По личным наблюдениям Елены и исследованиям Украинского Института национальной памяти, в южных областях страны, и в том числе на Николаевщине, сепаратистские настроения не являются популярными.
— Чула, що так кажуть. Неодноразово. Проте, ні, абсолютно не згодна, що тут одні сєпари. Ми були у Херсоні, були у Дніпрі і Миколаєві. Так, є різні люди. Як ми і казали про Крим: є люди, які вважають, що з приходом росіян щось зміниться, щось покращиться, зарплати будуть більшими. Буду казати аналогіями. Тепер ті, хто підтримав анексію Криму, тепер задумуються: «Щось не те, нас підманули. Не так ми все це очікували», – поделилась Халимон.
По ее мнению, проблема состоит в том, что центральная власть мало внимания уделяет регионам, а поєтому время от времени у людей могут появиться мысли, что при присоединении к России жизнь изменится на лучшее.
— Я завжди кажу: проросійські погляди – це не проблема якогось окремого регіону. Проблема в тому, що Київ мало приділяє уваги регіонам. Представники органів влади, громадські організації мають працювати. Вони погано працюють, не проводять пояснення серед населення. Щодо Миколаєва, можливо, я не бачу всієї картини, але є багато зацікавлених людей, зокрема, нашою книгою. Вони хочуть чути про це. Ми їздимо з книжкою, показуємо, що сталося в Криму. Наше завдання – застерегти людей. Це документалістика, свідчення від першої особи. «Ось так було – вирішуйте. Ви вирішуйте – хочеться вам такого чи ні». В Криму протягом десятків років Росія підтримувала громадські рухи, політичні партії. Люди бачили, що Росія в принципі сильна, що вона щось робить. В той же час Україна мало приділяла уваги Автономній Республіці Крим. У що це вилилось – ми бачимо. Я, як чиновник, бачу, що не має достатньої праці, – сказала она.
